Категорія: Події

26 квітня 2026 року минає 40 років від дня Чорнобильської катастрофи – трагедії, що стала найбільшою техногенною аварією в історії людства та змінила світове уявлення про ядерну безпеку.

Чотири десятиліття відділяють нас від подій 26 квітня 1986 року, коли вибух на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції спричинив катастрофічні наслідки для України, Європи та світу. Радіаційне забруднення торкнулося мільйонів людей, а наслідки аварії й сьогодні нагадують про високу ціну людських помилок і небезпеку нехтування безпекою.

Цей день – насамперед день пам’яті і глибокої шани людям, які ціною власного здоров’я і життя зупинили поширення катастрофи. Ми вшановуємо ліквідаторів аварії, рятувальників, медиків, військових, науковців – усіх, хто став на захист людей від радіаційної загрози.

40-ві роковини Чорнобильської катастрофи – це також нагода знову наголосити на цінності безпечних умов життя і праці, відповідальності за техногенну безпеку та важливості збереження історичної пам’яті.

Адже сьогодні пам’ять про Чорнобиль набуває нового звучання і в умовах війни. Російська агресія знову поставила світ перед загрозами ядерної безпеки – від окупації Чорнобильської атомної на початку повномасштабного вторгнення до постійних ризиків навколо Запорізької атомної електростанції.

Це ще раз нагадало, що уроки Чорнобиля не належать лише минулому. Вони залишаються актуальними сьогодні як пересторога для світу, як заклик до відповідальності та як нагадування про ціну безпеки.

Для освітянської спільноти ця дата має особливе значення і як урок відповідальності перед майбутніми поколіннями. Адже пам’ять про Чорнобиль – це не лише про минуле, а й про формування культури безпеки, екологічної свідомості та поваги до людського життя.

У Профспілці працівників освіти і науки України висловлюють глибоку вдячність усім учасникам ліквідації наслідків аварії та схиляють голови перед пам’яттю жертв Чорнобиля.

Чорнобиль – це біль, який не минає. Але це і нагадування світові про те, наскільки крихкими можуть бути безпека, мир і життя, якщо втратити відповідальність.

Сьогодні Великдень уже не тільки церковне свято. Це ще й час, коли люди їдуть у села до родичів, викладають фото кошиків в Instagram і відправляють один одному листівки в месенджерах. Але суть свята — не змінюється. Пасха в Україні — це час для родини, для спокою, для щирості. Хоча форма може бути сучасною, зміст залишається вічним.
Навіть ті, хто живе далеко від дому, часто повертаються на Пасху в Україні, щоб побути з родиною саме цього дня. А хтось вперше йде на великоднє богослужіння, просто щоб відчути щось нове. Великдень — про внутрішній зв’язок, який не завжди можна пояснити словами.

Великдень 2026 року справді особливий — не тільки тому, що святкуємо його разом з усім християнським світом, але й тому, що він може стати точкою об’єднання. У час, коли подій і викликів більше, ніж спокою, спільне свято — як ковток свіжого повітря. Це ще один шанс відчути, що ми не самі, що є щось більше за буденність.
Тож Пасха в Україні це не просто дата в календарі, а можливість згадати важливе: зв’язок з родиною, віру, традиції. Пекти паски разом із мамою, фарбувати яйця з дітьми, стояти на нічній службі в холодному храмі поруч із незнайомими, але такими рідними людьми — все це має значення.

А ще Великдень в Україні — це час для надії. Бо саме у цьому суть Великодня: навіть після найтемніших часів приходить світло. І нехай цьогоріч свято Пасха стане днем, коли кожен відчує це світло всередині.